Громадські активісти: Відсутність українського мовлення на Донбасі – злочинний саботаж (ПЕРЕШКОДЖАННЯ ВИБОРАМ)

опубліковано 5 жовт. 2015 р., 10:27 office ewgenus   [ оновлено 5 жовт. 2015 р., 10:27 ]
«У більшості прифронтових районів Луганщини не працюють або майже не працюють українські телеканали та радіостанції. Проте непогано приймається сигнал російських і сепаратистських мовників», – стверджує Костянтин Реуцький, координатор громадянської ініціативи «Восток-SOS»

Днями Костянтин Реуцький разом із Ларисою Артюгіною, головою громадської організації «Новий Донбас», повернулися з чергової поїздки у прифронтові райони Луганської області. Активісти побували в селищах Плотині, Нижньо-Теплому, Кіндрашівці Станично-Луганського району Луганської області та Трьохізбенці Новоайдарського району Луганської області. «Відеотека» запитала в представників громадських організацій про те, як просувається відновлення українського мовлення на прифронтових територіях.

«Серйозних зрушень за понад рік я не побачив. У прифронтових містах запрацювали українські телеканали в кабельній мережі, але вони доступні не всім», — розповідає пан Реуцький. При цьому, за його словами, на місцях є потужності й ретранслятори, котрі могли би передавати сигнал українських каналів, але ці можливості не використовуються.

Лариса Артюгіна погоджується зі своїм колегою. «Я бачила на власні очі, що в Станично-Луганському районі не відновлено українське мовлення. Більше того, як мені сказав голова райдержадміністрації пан Золкін, вони неодноразово зверталися з паном Москалем (колишній голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. — Ред.) до міністра інформаційної політики, в міністерство — відновити українське мовлення та заглушити російське. Більше того, в них у районі є для цього технічні можливості. Цього не відбувається», — обурюється громадська діячка.

Лариса Артюгіна переконана, що в Міністерства інформаційної політики, у військових та в європейських партнерів є технічні можливості заглушити сигнал російської пропаганди не лише на прифронтових територіях, але й на кілька кілометрів углиб окупованого Донбасу.

Не меншу проблему, на думку пана Реуцького, становить відсутність на прифронтових територіях українських видань, котрі могли би стати потужним інструментом впливу на суспільні настрої в районах, де немає українських каналів та радіо. Як писала «Телекритика», існують волонтерські видання, які, на жаль, не є масовими. Також подібний видавничий проект готує Міністерство інформаційної політики.

Відсутність українського мовлення пані Артюгіна називає не інакше як «злочинним саботажем» із боку влади. «Запитайте в пана Стеця, коли він востаннє був, наприклад, у Станиці Луганській чи десь там, на прифронтових територіях. Чи пана Кириленка запитайте, коли він востаннє їздив і проводив урок патріотичного виховання, який він вигадав. Я думаю, ви отримаєте всі відповіді щодо того, чому відновлення мовлення не відбувається», — заявляє громадська діячка